22 січня 1919 року було вперше створено соборну українську державу

Після закінчення Першої світової війни з’явилися сприятливі умови для створення української державності. На теренах центральної та східної України 1917 року створюються Українська Народна Республіка (УНР). В західній частині України наприкінці 1918 року з’являється Західна Українська Народна Республіка (ЗУНР). Обидві республіки, щоб краще протистояти зовнішнім ворогам, вирішують об’єднатися в єдину державу. 1 грудня 1918 року у Фастові представниками УНР та ЗУНР було підписано «передвступний» Договір про створення спільної країни. 3 січня 1919 року делегати ЗУНР в Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікували цей Договір. Вже 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. За умовами зазначеного документа, Західноукраїнська Народна Республіка отримувала автономію в складі УНР з дуже широкими повноваженнями: зі своїм власним парламентом, урядом та збройними силами. Незважаючи на досить знакові для УНР події: обіг власної грошової одиниці, перехід на григоріанський календар, проголошення української мови державною, приєднання Північної Буковини до України – до повного об’єднання справа так і не дійшла. Досягнуті домовленості були тимчасовими. Подальша долю УНР мала бути затверджена на Установчих зборах, які так і не були скликані через військову інтервенцію більшовиків та поляків, а також протиріччя між очільниками новоствореної республіки. Проте саме 22 січня 1919 року було вперше створено соборну українську державу. Це стало підґрунтям для подальшого формування ідентичності українського народу, ідейного єднання східних та західних українців, а також натхненням для подальшої визвольної боротьби.