Висота 197.3

Національний меморіальний комплекс «Висота маршала І.С.Конєва – провідний  регіональний військово-історичний музей Слобожанщини, що знаходиться в одному з мальовничих куточків Харківської області – селищі Солоницівка Дергачівського району. Звідси здійснювалося оперативне керівництво військами в ході запеклих боїв завершального етапу Бєлгородсько-Харківської наступальної операції (3-23 серпня 1943 р.), під час якої головне завдання військ Степового фронту полягало в оточенні та знищенні Харківського угрупування противника.

На висоті 197,3 в серпні 1943 р. знаходилися командні пункти  генерал-полковника І.С. Конєва – командувача Степового фронту, генерал-майора І.М. Манагарова – командувача 53-ї армії та генерал-майора Г.І. Анісімова – командира 252-ї стрілецької дивізії. Саме з цього місця І.С. Конєв керував діями 5-ї гвардійської танкової армії та 53-ї армії Степового фронту, які намагалися очистити від ворога північно-західний лісовий масив для подальшого штурму міста Харкова. Крім цього, 5-а гвардійська танкова та 53-а армії наступали на селище Коротич, щоб захопити залізничну та шосейну дорогу Харків-Полтава, тим самим відрізавши шлях відступу противнику. Проте німецькі дивізії СС, а особливо – «Дас Райх», яка напередодні отримала поповнення – новітні танки «Пантера», вперто чинили опір. Частини 5-ї гвардійської танкової армії зазнали значних втрат від танкових контратак противника на рубежі Коротич-Комунар-Люботин. Переправа через р. Уди постійно прострілювалася артилерійським вогнем та піддавалася бомбардуванню ворога. Радянські танкісти фактично вели бої в оточенні.

21.08.1943 р. 5-а гвардійська танкова й 53-я армії, ведучи наполегливі бої, відрізали залізниці Харків-Золочів, Харків-Люботин-Полтава й шосе Харків-Люботин. Для угрупування противника склалася загроза повного оточення. В його розпорядженні залишилася одна залізниця та одна шосейна дорога (обидві вели на Мерефу), та й ті були під постійними ударами 5-ї повітряної армії. У наступні дні війська армій, долаючи опір ворога, оволоділи 24 населеними пунктами, в тому числі містом Люботин, населеним пунктом Старий Люботин, селищем Коротич. «Мій спостережний пункт був обладнаний на висоті 197,3 й суміщений зі спостережним пунктом генерала І.М. Манагарова. Звідси я й керував бойовими діями зі звільнення Харкова… У другій половині дня 22 серпня німецько-фашистські війська почали відходити з району Харкова. Щоб не дати можливості противнику вийти з-під ударів, увечері 22 серпня я віддав наказ про нічний штурм Харкова». (Зі спогадів І.С. Конєва). «У боях за Харків спостережні пункти командира 252-ї стрілецької дивізії й мій знаходилися на одній висоті. І.С. Конєв наказав поряд обладнати і його СП. Я попередив, що район, де ми знаходимося, пристріляний артилерією противника. Як би ми не маскувалися, а, маючи в одному місці три СП, неможливо залишатися не поміченими. Але Іван Степанович немов не чув моїх слів. Цього дня о 10-12 годині противник здійснив артналіт на спостережні пункти. Були поранені й убиті. Але аж до звільнення Харкова І.С. Конєв свого СП не залишив». (Зі спогадів І.М. Манагарова).