3-я зала

25.10.1941 р. м. Харків було захоплене німецькими військами. Окупаційний режим, нав’язаний населенню захоплених районів України у вигляді лиховісного «нового порядку», відзначався винятковою жорстокістю й був, по суті, не тільки антирадянським, але й антилюдським.

Починаючи з січня 1942 р., в Дробицькому Яру німці розстрілювали євреїв, а згодом – і жителів міста – представників інших національностей. Чисельність страчених у Дробицькому Яру сягає 16 тис. чоловік.

Крім нацистського терору, для мирного населення майже півмільйонного міста існувала ще одна смертельна загроза – голод. Особливо сильним він був у Харкові. В поневоленому місті від голоду, холоду та хвороб померло понад 100 тис. чоловік, в основному – діти та люди похилого віку.

Страшною бідою для багатьох харків’ян та мешканців області стало масове вивезення молоді на примусову працю до Німеччини. Зловісна програма депортації почала діяти на початку 1942 р. 


Загалом з Харківщини на примусову працю до Німеччини було вивезено 164045 бранців. Гіркі, понівечені долі, втрачене здоров’я. Одні помирали ще в дорозі, інші – на чужині – від знущань, голоду, хвороб тощо.

Але більшість остарбайтерів за опір нацистам потрапляли до таборів смерті: Бухенвальда, Освенціма, Маутхаузена, Равенсбрюка, Дори, Дахау, Заксенхаузена. З 1933 по 1945 роки на території Німеччини і окупованих нею країн діяло 23 концтабори, а з філіями – 1634. Через пекло цих таборів пройшло 18 млн. людей, з них 11 млн. були фізично знищені.



Схожі статті