2-а зала

Із закінченням польської кампанії окупована вермахтом територія Польщі стає плацдармом для агресії проти Радянського Союзу. 22.06.1941 р. о 3.15 німецька артилерія відкрила вогонь по прикордонних заставах СРСР, о 3.30 - почалися авіанальоти.

Зіткнення двох тоталітарних систем призвело до війни титанічних масштабів і небувалої жорстокості. Бої розгорнулися вздовж лінії фронту протяжністю 3 тис. км від Баренцового до Чорного моря.

Для жителів Харківщини, як і для мільйонів їх співвітчизників, розпочався відлік днів, сповнених страждань, безповоротних втрат рідних і близьких.

Німецька армія мала досвід ведення сучасної війни, високий професійний вишкіл та бойовий дух і була, поза сумнівом, найкращою воєнною машиною свого часу. 


15.09.1941 р. в районі Лохвиці об’єдналися 1-а та 2-а німецькі танкові армії, замкнувши кільце оточення навколо більшої частини військ Південно-Західного фронту на Київському напрямку. Під час виходу з оточення загинув командувач Південно-Західного фронту генерал-полковник М.П. Кирпоніс. Під Києвом у полон потрапило, за німецькими даними, 665 тис. чол.,  за радянськими – 460 тис. чол.

У жовтні 1941 р. 1-а німецька танкова армія прорвала радянську оборону поблизу м. Красноград Харківської області. Знекровлені в запеклих боях війська 38-ї армії генерал-майора В.В. Циганова не могли стримати ворога. 25.10.1941 р. після дводенної оборони Харків залишили останні захисники. Місто було захоплене німецькими військами.



Схожі статті